Голова Всеукраїнської фармацевтичної палати розповів про проблеми та виклики українських аптечних мереж.

В Україні спостерігається укрупнення аптек. Дрібні поглинають поодинокі точки, а згодом самі потрапляють до складу великих мереж, які нечувано збільшують свої масштаби.

Це призводить до монополізації фармацевтичного ринку, від чого страждають не лише покупці, які не мають змоги придбати дешевші препарати. Адже велика мережа аптек – не лише відомий бренд, а й можливість диктувати свої умови та закупівельні ціни для дистриб’юторів. У свою чергу, постачальники повинні витрачати чимало коштів лише для того, щоб бути на поличках великих аптек.

В Україні аптека – в першу чергу бізнес. У пріоритеті великих аптечних мереж – дорогі препарати, оскільки виручка від них у рази більша за дешеві аналоги.

Голова Всеукраїнської фармацевтичної палати, член Міжнародної федерації фармацевтів Олег Клімов розповів НВ Бізнес, що відбувається на фармацевтичному ринку та як зупинити його монополізацію.

– Які проблеми існують на ринку ліків в Україні?

– За останні 5-6 років дуже стрімко змінилась структура аптечних закладів у бік збільшення та монополізації за рахунок капіталізації фінансових заходжень і можливостей у бік юридичних та фізичних осіб, які об’єднуються під одними торговими назвами.

На сьогодні в Україні існує 20,1 тис. аптек. З них 4,3 тис. – аптечні пункти, тобто філіали аптечних закладів. У середньому одна аптека обслуговує 2 тис. осіб. Із загальної кількості аптек 7,8 тис. – фізичні особи-підприємці (ФОП), що працюють в особливих пільгових умовах оподаткування. Незважаючи на наші неодноразові звернення, досі ніхто не отримав відповіді, чому майже 8 тис. аптек не платять податків і в них відсутні касові апарати. Мабуть, комусь вигідно, щоб була каста “недоторканих”.

Американський колега відзначив, що це свідоме вбивство населення через аптеки

Аналізуючи, якими видами діяльності займаються аптечні заклади в Україні, доходиш невтішних висновків. Так, виготовлення лікарських засобів в аптеках вкрай важливе для лікування цілої низки захворювань для дітей, психічнохворих, для дерматології. Ці послуги надають аптеки комунальної власності – 354 аптеки і приватної форми власності – 35 аптек. Дуже важливо забезпечувати населення лікарськими засобами, що містять наркотичні і психотропні речовини та прекурсори. Тут картина взагалі страшна в Україні: на 20 тис. аптек у селі є лише одна, де можна отримати паліативну допомогу.

У Європі не відкриєш аптеку, якщо у тебе нема виготовлення, якщо ти не надаєш паліативної допомогу, не береш участі в соціальних програмах. У нас же в соціальних програмах беруть участь невелика кількість аптек, в основному, комунальної форми власності.

В Україні аптеки необхідно розділити на дві групи за видами діяльності та надання фармацевтичних послуг – ті, що є закладами охорони здоров’я, та точки або місця з продажу ліків. Ситуація з забезпеченням кваліфікованим фармацевтичним персоналом дуже далека від вимог ліцензійних умов. Люди працюють у білих халатах без фармацевтичної освіти. Я був дуже здивований, коли в аптеці попросили порадити ефективні ліки, а касир спитала, скільки пацієнт має грошей і дала препарат на відповідну суму.

Друга не менш важлива проблема – це практично тотальне нехтування вимог наказу №360 Міністерства охорони здоров’я щодо відпуску лікарських засобів за рецептами. Лікарі не виписують рецептів, перейшовши на папірці з рекламою фармкомпаній, а фармацевти їх і не вимагають. Ця професійна недбалість великої частини представників обох професій призвела до розвитку тотального самолікування в Україні – одного з найбільш загрозливих явищ для здоров’ю населення. Що стимулювало розвиток цієї професійної недбалості з одного боку та байдужості до свого здоров’я з боку населення? Це, по-перше, ноу-хау від української влади – чотири роки поспіль в Україні існував мораторій на перевірку аптек, а по-друге, – шалений масив реклами ліків. Протягом цих років Держлікслужба не мала права переступати поріг аптек, аналізувати правила відпуску та якість ліків, стаж фармацевтів в аптеках. Тобто вся роздрібна аптечна мережа віддана на відкуп совісті бізнесмена. А де ви бачили, щоб бізнес був до когось лояльний?

У вересні 2017 року в Сеулі проходив 77-й Світовий конгрес фармацевтів та фармацевтичних наук, де я виступив із доповіддю і розповів про цю ситуацію – зал був у заціпенінні. Канадський колега сказав: якщо Україна вибрала шлях розвитку країн третього світу, то ви на правильному шляху. Американський колега відзначив, що це свідоме вбивство населення через аптеки. Так світова фармацевтична спільнота кваліфікувала стан з контролем якості лікарських засобів в Україні. Але схаменулись – 22 лютого скасовано мораторій на перевірки аптек. Плекаємо надію, що реформована Держліксужба повною мірою виконуватиме покладені на неї завдання.

Мабуть, комусь вигідно, щоб була каста “недоторканих”

Неможливо мовчки спостерігати за знищенням аптек комунальної форми власності. Ті, хто ними управляє, а це територіальні громади, бачать ці аптеки виключно як дійну корову, чіпляють непідйомні соціальні проекти, для того щоб перемогти в тих чи інших політичних заходах. У Європі аптеки борються за участь у соціальних програмах, тому що влада нікого не обманює.

Гордістю Української економіки є фармацевтичне виробництво, що працює відповідно до стандартів GMP (частина системи забезпечення якості, яка гарантує, що продукція виробляється і контролюється за стандартами якості згідно з торговельною ліцензією та відповідає її призначенню – ред.). Наступним негативним явищем, що набирає загрозливого характеру для суспільства в цілому, є монопольна змова трьох національних дистриб’юторів – БаДМ, Оптіма, Вента – що, на нашу думку, призведе до знищення другого ешелону дистриб’юторів, які постачали економічно не привабливі для великих компаній лікарські засоби.

Великі національні аптечні мережі шляхом шаленого тиску, погрожуючи не розміщувати медикаменти на своїх полицях, диктують закупівельну ціну та форму розрахунків. Ці два учасники фармринку в Україні перебрали функції держави в частині регуляторних органів, забувши при цьому, що функція дистриб’ютора – виключно логістичні послуги, а аптек – забезпечення населення безпечними та високоефективними лікарськими засобами. Це негативне явище стало нормою виключно завдяки маркетинговим угодам, що “принесли” в Україну Західні фармацевтичні компанії, які у свою чергу стимулюють продажі ліків та нічого спільного з ефективним лікувальним процесом не мають.

– А що це за договори?

– Маркетинговий договір – це пряме мотивування дистриб’ютора чи великої аптечної мережі на продажі великої кількості препарату. Наприклад, 500-1000 аптек, ситуативно об’єднавшись, шляхом консолідованих замовлень примушують виробника надавати ціну нижче за заводську, різницю отримують “живими грошима”, що у свою чергу проходять через ФОПи та не оподатковуються. Вони є інструментом недобросовісної конкуренції. В ЄС їх не існує – там оплата та перелік фармацевтичних послуг, що надаються – основний критерій оцінки ефективності діяльності аптеки.

З метою зниження митної ціни на імпортні ліки Фармпалата вже протягом трьох років пропонує, щоб західний завод-виробник декларував ціну на препарати раз на рік у МОЗ, як наш український виробник, у результаті всім стане зрозуміло, яку націнку має дистриб’ютор. Але цього теж ніхто не чує, а різниця вхідних цін від реальних цін іноземних виробників інколи сягає астрономічних цифр. Усіх це влаштовує, за винятком пацієнта.

Де ви бачили, щоб бізнес був до когось лояльний?

– Ці договори не призводять до того, що аптеки зацікавлені в тому, щоб продати якомога дорожчі ліки? Виходить, що дорожче продали, то більший відсоток?

– Система маркетингових договорів апріорі виключає наявність ліків соціальної номенклатури у національних та міжрегіональних аптечних мережах. Їхній бренд ви не знайдете в селі, там у людей нема коштів – вони беруть найдешевший препарат. Нікому немає економічної вигоди відкривати в селі аптеку, яка в 5-6 разів менше робить виручку, ніж міська аптека.

– Чи спостерігається на сьогодні монополізація ринку аптек?

– Антимонопольний комітет не бачить цих явищ – там усі аптеки розбиті на фізичних осіб-підприємців. Але якби було бажання АМКУ розібратись детально, хто ж там кінцевий власник, то все одразу стало б зрозуміло.

– Чи правда, що аптеки хочуть реалізувати в першу чергу дорогі препарати?

– Це реалії. Дешеві препарати продаються виключно через сільські, комунальні аптечні заклади, а величезним аптечним мережам це не цікаво. Крім того, на сьогодні маємо страшну ситуацію з інтернет-аптеками – ви можете купити будь-який не зареєстрований в Україні препарат.

– А скільки наразі великих мереж на ринку?

– Десять найбільш потужних. Якщо розібратись в антимонопольному законодавстві, то їх можна швидко поставити у відповідні рамки. У Європі є жорсткі обмеження: у Франції чи Голландії ти не можеш мати більше двох аптек, у Чехії та Угорщині – не більше однієї.

– Чому в них така ситуація?

– Щоб не було монополізації ринку і щоб аптека залишалася закладом охорони здоров’я. Також там є персональна ліцензія на надання фармацевтичних послуг – якщо ти її порушив, то більше ніколи не отримаєш знову, автоматично потрапивши до “чорних списків” національних реєстрів фармацевтичних працівників. До речі, ми з нашими партнерами створили в Україні подібний реєстр. Добровільну реєстрацію пройшли всі члени Фармпалати, проте, незважаючи на нашу постійну інформацію з цього питання, ані МОЗ, ані учасники ринку не зацікавленні у відкритій легалізації інформації про професійне забезпечення кадрами.

Фармацевтична палата оголосила конкурс на підбір групи вчених у галузі медичного та фармацевтичного права на розробку законопроекту про фармацевтичну діяльність. Ми з однодумцями вже розуміємо, що буде шалений опір. Але не прийнявши цього законопроекту, не можна очікувати закону про лікарські засоби та закону про фармацевтичне самоврядування. У законі будуть виписані вимоги до власника аптеки, вимоги до самої аптеки. Тобто, починаючи від виробника, дистриб’ютора та аптеки, все буде розставлено на свої місця. Ми свідомо пішли шляхом конкурсу, щоб зняти всілякі інсинуації.

Нікому не вигідно відкривати аптеку в селі

Основна ціль, яку ми перед собою ставимо – щоб в основі цього закону лежало законодавство європейських країн. Ми маємо практично з усіх країн ЄС  перекладені зразки законів, де чітко все розписано. Тобто ми даний законопроект будуватимемо не на голому місці – будемо брати за основу найсучасніші методи. Я впевнений, що знайдеться здоровий глузд, який врешті-решт переборе сьогоднішню байдужість. Тому що подальше існування в такому стані системи охорони здоров’я веде до катастрофи. Тому я закликаю схаменутися і побудувати системний підхід, оскільки немає системи – немає контролю. Контроль якості лікарських засобів в усьому світі – це прерогатива держави. Це обов’язок держави всім громадянам гарантувати, що лікарські засоби, які є на полицях аптек, застосовуються згідно з протоколами лікування – вони якісні, безпечні і високоефективні.