Розуміючи ті процеси та кроки, які держава направили на зміну моделі регуляції аптечного бізнесу з моделі вільної та демократичної до найбільш регульованої моделі регулювання аптечного бізнесу в ЄС пропонуємо вашій увазі  аналіз  першочергових заходів направлених на найближчі  5 років. Цей опус стосується виключно нормативно-регуляторних очікуваних змін.

Не підготувавшись до цього нормативно-правового «цунамі» може мати місце не передбачувані негативні наслідки великої руйнівної сили.

Звичайно, мені, як фармацевту не зрозуміло – чому обрано без публічного обговорення  саме німецьку модель, а не модель референтних країн: Польща, Румунія, Чехія, Угорщина???

Тому рахуємо за необхідне, запропонувати Вам на розгляд зміни, які можливо матимуть місце та їх вплив на існуючу нормативно-правову базу ведення бізнесу з роздрібної реалізації лікарських засобів.

Адаптація моделі регулювання аптечної діяльності Німеччини до українського законодавства потребує чітко визначеного плану дій, що враховує відмінності в правових, економічних та соціальних системах обох країн. Ось покрокова інструкція:

1. Дослідження законодавства Німеччини

1.1. Вивчення основних законів і нормативних актів, що регулюють аптечну діяльність у Німеччині:

• Закон про аптеки (Apothekengesetz).
• Постанова про ліцензування аптек (Apothekenbetriebsordnung).
• Закони про лікарські засоби (Arzneimittelgesetz).

1.2. Аналіз принципів регулювання:

• Державний контроль.
• Ліцензування та кваліфікаційні вимоги до фармацевтів.
• Регулювання ціноутворення на лікарські засоби.
• Обмеження на відкриття нових аптек (географічна щільність).

1.3. Дослідження моделей доступності ліків:

• Особливості роботи мережевих і приватних аптек.
• Інтернет-торгівля лікарськими засобами

2. Аналіз чинного українського законодавства

2.1. Оцінка нормативно-правових актів у сфері фармацевтики:

• Закон України “Про лікарські засоби”.
• Ліцензійні умови провадження діяльності з виробництва, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами.
• Постанови Кабінету Міністрів України, які регулюють аптечну діяльність.

2.2. Ідентифікація прогалин:

• Порівняння української системи із німецькою.
• Визначення сфер, що потребують вдосконалення (наприклад, контроль якості, забезпечення доступності ліків, вимоги до кваліфікації персоналу.

3. Визначення пріоритетів адаптації

3.1. Основні аспекти для адаптації:

• Ліцензування аптек.
• Контроль якості та безпеки ліків.
• Механізми ціноутворення.
• Доступність ліків для населення.

3.2. Визначення потенційних ризиків і перешкод:

• Опір галузевих гравців.
• Недосконалість правозастосування.
• Економічна та соціальна нестабільність.

4. Розробка законодавчих ініціатив

4.1. Підготовка проектів законів і підзаконних актів:

• Уніфікація вимог до відкриття та ліцензування аптек.
• Впровадження стандартів якості, аналогічних німецьким.
• Регулювання інтернет-торгівлі лікарськими засобами.

4.2. Залучення експертів:

• Консультації з представниками німецьких регуляторних органів.
• Співпраця з міжнародними організаціями (WHO, FIP, PGEU).

4.3. Громадське обговорення:

• Врахування думки фармацевтичної спільноти.
• Проведення публічних слухань для врахування інтересів населення.

5. Впровадження нових норм

5.1. Етапність впровадження:

• Початковий запуск пілотних проектів.
• Оцінка їх ефективності.

5.2. Навчання кадрів:

• Організація тренінгів для фармацевтів і регуляторів.
• Підготовка навчальних матеріалів.

5.3. Моніторинг і контроль:

• Впровадження системи моніторингу за новими правилами.
• Звітність і оцінка результатів реформ.

6. Оцінка результатів

6.1. Вимірювання ефективності:

• Доступність ліків для населення.
• Якість обслуговування в аптеках.
• Економічна ефективність моделі.

6.2. Коригування:

• Внесення змін до законодавства за підсумками аналізу.

Цей процес потребує політичної волі, фінансових ресурсів і координації з усіма зацікавленими сторонами. Успішна адаптація можлива лише за умови врахування українських реалій і потреб населення.

Закон про аптеки Німеччини (Apothekengesetz, ApoG) — це основний нормативно-правовий акт, який регулює діяльність аптек у Німеччині. Він встановлює правові рамки для створення, управління та функціонування аптек, а також визначає обов’язки фармацевтів і вимоги до аптечної практики.

Ось основні положення та принципи, закріплені в цьому законі:

1. Мета та завдання закону

Закон спрямований на:

• Забезпечення населення якісними та безпечними лікарськими засобами.
• Регулювання діяльності аптек для гарантування доступності лікарських засобів.
• Забезпечення дотримання етичних стандартів у фармацевтичній діяльності.

2. Ліцензування аптек

• Для відкриття аптеки необхідно отримати ліцензію, яку видають відповідні органи.
• Власником аптеки може бути лише дипломований фармацевт.
• Одна особа може володіти лише однією аптекою, але допускається відкриття трьох філій (допоміжних аптек).

3. Вимоги до управління аптеками

• Аптека повинна бути під постійним керівництвом фармацевта.
• Керівник аптеки відповідає за:
  • Дотримання правил зберігання лікарських засобів.
  • Якість обслуговування.
  • Виконання рецептів лікарів.

4. Географічні обмеження

• Закон регулює розташування аптек, щоб уникнути їх надмірної концентрації в одній місцевості та забезпечити рівномірну доступність для населення.
• Відкриття нової аптеки залежить від попереднього погодження з регуляторними органами

5. Заборона мережевих аптек

• Аптеки повинні залишатися незалежними. Заборонено утворення аптечних мереж або продаж аптек нефахівцям.
• Це правило спрямоване на збереження високої якості послуг і уникнення комерціалізації аптечної справи.

6. Роль аптек у системі охорони здоров’я

• Аптеки є частиною системи охорони здоров’я і повинні сприяти медичному обслуговуванню населення.
• Фармацевти зобов’язані надавати консультації щодо використання лікарських засобів.

7. Контроль та відповідальність

• Відповідні державні органи здійснюють нагляд за діяльністю аптек.
• У разі порушення законодавства аптека може втратити ліцензію.

Закон про аптеки Німеччини є одним із найбільш регламентованих у Європі, що забезпечує високу якість і безпеку фармацевтичних послуг. Його положення можуть слугувати зразком для реформування аптечної діяльності в інших країнах, зокрема в Україні.

Запровадження німецької моделі регулювання аптечної діяльності в Україні, яка передбачає заборону аптечних мереж і збереження незалежності аптек, вимагає врахування вже існуючих аптечних мереж, які функціонують в рамках чинного законодавства. У такій ситуації необхідно забезпечити збалансований підхід, що враховує економічні інтереси, правову справедливість і захист споживачів.

Ось рекомендації щодо дій:

1. Проведення оцінки існуючого стану

1.1. Аналіз ринку:

• Кількість і структура аптечних мереж в Україні.
• Частка ринку, яку займають аптечні мережі.
• Економічний вплив аптечних мереж на галузь і доступність ліків.

1.2. Юридичний аналіз:

• Дослідження правового статусу аптечних мереж і відповідності їх діяльності чинному законодавству.
• Визначення ризиків і потенційних конфліктів, якщо буде введено заборону на мережі.

1.3. Оцінка споживчого попиту:

• Дослідження, чи забезпечують аптечні мережі більшу доступність лікарських засобів, зокрема в сільській місцевості.

2. Розробка перехідного періоду

2.1. Поступове впровадження нових правил:

• Передбачити достатній термін для адаптації (наприклад, 5-10 років).
• Нові ліцензії видавати лише для окремих (незалежних) аптек, а не для мереж.

2.2. Регулювання діяльності існуючих мереж:

• Зобов’язати мережі перейти до моделі незалежних аптек шляхом поділу на окремі суб’єкти господарювання.
• Забезпечити справедливі умови для цього переходу, уникнувши монопольного тиску.

3. Введення обмежень для аптечних мереж

3.1. Обмеження власності:

• Встановити ліміт на кількість аптек, якими може володіти одна юридична особа (наприклад, не більше 4 аптек, як у Німеччині).

3.2. Регулювання ринкової концентрації:

• Ввести антимонопольні обмеження для запобігання надмірній концентрації аптечних мереж.

3.3. Зобов’язання щодо якості:

• Вимагати від аптечних мереж дотримання високих стандартів обслуговування, які відповідають німецькій моделі.

4. Захист прав існуючих суб’єктів

4.1. Компенсаційні механізми:

• Розробити правовий механізм компенсації для мереж, які можуть зазнати втрат через реформи (наприклад, через податкові пільги або державну підтримку).

4.2. Дотримання законності:

• Уникати ретроспективного застосування законів, що могли б порушити права аптечних мереж, які діяли згідно з чинним законодавством.

5. Підвищення доступності ліків у незалежних аптеках

5.1. Фінансова підтримка:

• Надати фінансову підтримку для відкриття нових незалежних аптек у регіонах, де аптечні мережі відіграють важливу роль у забезпеченні доступу до ліків.

5.2. Розвиток кооперацій:

• Стимулювати створення аптечних кооперативів, які можуть забезпечити закупівлю лікарських засобів за нижчими цінами, не порушуючи незалежності аптек.

6. Моніторинг і коригування реформи

6.1. Впровадження поетапного моніторингу:

• Аналіз ефективності нових правил і впливу на ринок.
• Оцінка доступності та цін на ліки для населення.

6.2. Коригування законодавства:

• Внесення змін на основі отриманих даних та зворотного зв’язку від фармацевтів і споживачів.

Запровадження німецької моделі вимагає делікатного підходу, щоб уникнути економічних втрат і забезпечити захист інтересів усіх сторін. Важливо дотримуватися принципів правової передбачуваності, поступовості та консенсусу з усіма учасниками ринку.

Збереження паритету та рівних умов для існуючих аптек і тих, які відкриватимуться після впровадження реформ за німецькою моделлю, є ключовим аспектом успішної адаптації. Це завдання потребує ретельно розроблених правил, що забезпечать баланс між захистом прав діючих аптек і створенням конкурентного середовища для нових суб’єктів ринку.

План дій для забезпечення рівних умов:

1. Юридичне закріплення рівності умов

1.1. Єдині ліцензійні вимоги:

• Розробити нові стандарти ліцензування аптек, які однаково застосовуватимуться як до існуючих, так і до нових аптек.
• Встановити єдині критерії для професійної кваліфікації власників аптек і персоналу.

1.2. Перегляд правил для аптечних мереж:

• Існуючим мережам дозволити продовжувати діяльність у перехідний період за умови відповідності новим стандартам (наприклад, забезпечення незалежності філій).
• Після завершення перехідного періоду всі аптеки повинні діяти на однакових умовах.

2. Встановлення обмежень для концентрації

2.1. Регулювання частки ринку:

• Ввести ліміти на максимальну кількість аптек, якими може володіти одна юридична особа.
• Передбачити механізм поступового скорочення частки ринку великих аптечних мереж.

2.2. Антимонопольні заходи:

• Забезпечити, щоб великі мережі не зловживали своїм становищем, наприклад, демпінгуючи ціни чи витісняючи незалежні аптеки.

3. Економічні стимули

3.1. Для нових аптек:

• Запровадити податкові пільги чи субсидії для відкриття аптек у регіонах, де їх бракує.
• Надати доступ до державних програм фінансування для покриття стартових витрат.

3.2. Для існуючих аптек:

• Компенсація витрат на адаптацію до нових стандартів (наприклад, оновлення обладнання, навчання персоналу).
• Пільгові умови кредитування для модернізації діяльності.

4. Створення прозорих умов конкуренції

4.1. Регулювання ціноутворення:

• Встановити єдині правила ціноутворення на лікарські засоби, щоб уникнути цінових маніпуляцій великих мереж.
• Забезпечити прозорість закупівельних процедур для всіх аптек.

4.2. Заборона дискримінаційних угод:

• Заборонити виробникам і дистриб’юторам укладати ексклюзивні контракти з мережами, які можуть поставити нові чи малі аптеки у невигідне становище.

5. Перехідний період

5.1. Поступове впровадження реформ:

• Визначити перехідний період (наприклад, 5–10 років), під час якого діючі мережі матимуть час для адаптації.
• У цей період створити прозорі умови для переходу мереж на нову модель роботи.

5.2. Моніторинг і підтримка:

• Запровадити механізми моніторингу, щоб контролювати вплив реформ на ринок.
• Створити консультаційні центри для підтримки незалежних аптек.

6. Підтримка незалежних аптек

6.1. Розвиток аптечних кооперативів:

• Заохочувати створення кооперативів, які дозволять незалежним аптекам знижувати закупівельні витрати.
• Надати доступ до інформаційних систем, які спрощують роботу з постачальниками.

6.2. Державні програми доступності:

• Забезпечити доступ незалежних аптек до державних програм відшкодування вартості ліків.

7. Гарантії правового захисту

7.1. Визнання прав існуючих аптек:

• Уникати ретроспективного застосування нових правил.
• Надати діючим аптекам право на перехід до нової моделі без фінансових втрат.

7.2. Справедливе регулювання:

• Забезпечити прозорість і правову передбачуваність при запровадженні змін.

8. Інформаційна кампанія

8.1. Комунікація реформ:

• Пояснити громадськості та бізнесу мету й етапи реформ.
• Надавати чіткі інструкції для аптек щодо виконання нових вимог.

8.2. Навчання персоналу:

• Організувати тренінги для власників аптек і фармацевтів щодо роботи за новою моделлю.

Цей підхід дозволить уникнути конфліктів між існуючими учасниками ринку та новими суб’єктами, забезпечивши рівність умов для всіх, що сприятиме прозорій конкуренції та доступності лікарських засобів для населення.

В Німеччині аптечний кооператив зазвичай організовується у формі зареєстрованого кооперативу (eingetragene Genossenschaft, eG). Ця правова форма передбачає об’єднання окремих аптек або фармацевтів з метою спільної діяльності, яка приносить користь усім учасникам, зокрема за рахунок зниження витрат на закупівлю лікарських засобів, спільного маркетингу та обміну досвідом.

Основні характеристики правової форми аптечного кооперативу (eG):

1. Правовий статус

• Кооператив є юридичною особою.
• Діяльність регулюється Законом про кооперативи Німеччини (Genossenschaftsgesetz, GenG).

2. Мета діяльності

• Головна мета кооперативу – забезпечення економічних вигод для його членів.
• У сфері аптечної діяльності це може включати:
  • Спільні закупівлі лікарських засобів за вигідними цінами.
  • Розподіл логістичних витрат.
  • Просування бренду незалежних аптек.

3. Членство

• Учасниками кооперативу можуть бути окремі аптеки або фармацевти.
• Кожен член зобов’язаний внести частку у статутний капітал.
• Право голосу зазвичай розподіляється за принципом “один член – один голос”, незалежно від розміру внеску.

4. Управління

• Кооператив має органи управління:
  • Загальні збори членів (Generalversammlung) – приймають основні рішення.
  • Правління (Vorstand) – відповідає за щоденне управління.
  • Наглядова рада (Aufsichtsrat) – контролює діяльність правління.

5. Фінансування

• Фінансується через:
  • Внески членів.
  • Прибуток від спільної діяльності.
  • Кредити або субсидії.

6. Розподіл прибутку

• Прибуток розподіляється серед членів залежно від їхньої участі в діяльності кооперативу.
• Частина прибутку може бути спрямована на розвиток кооперативу.

Переваги аптечних кооперативів у Німеччині:

1. Економія на закупівлях: Завдяки об’єднанню аптек, кооператив може домовлятися про знижки з постачальниками.
2. Збереження незалежності: Кожна аптека залишається самостійним суб’єктом господарювання.
3. Підтримка якості: Кооперативи часто розробляють стандарти якості для своїх членів.
4. Маркетинг і реклама: Кооператив може організовувати спільні рекламні кампанії.
5. Обмін досвідом: Члени можуть ділитися знаннями та найкращими практиками.

Приклади аптечних кооперативів у Німеччині:

• Noweda: Один із найбільших аптечних кооперативів у Німеччині, який об’єднує незалежні аптеки і займається постачанням лікарських засобів.
• Sanacorp: Кооператив, що надає аптекам логістичні послуги та підтримку в управлінні бізнесом.

Можливість адаптації для України

Запровадження аптечних кооперативів в Україні може стати ефективним рішенням для підтримки незалежних аптек, забезпечивши їм економічну конкурентоспроможність і зберігаючи їхню автономію. Це може бути реалізовано через створення аналогічної правової форми, наприклад, кооперативного товариства або спілки.

Відстань між аптеками впливає на рівень конкуренції в аптечному ринку, що, у свою чергу, може відбиватися на цінах лікарських засобів. Ось як це працює:

1. Висока концентрація аптек (мала відстань між ними):

• Підвищення конкуренції:
  • Коли аптеки знаходяться близько одна до одної, вони змушені знижувати ціни, щоб залучити більше клієнтів.
  • Конкуренція також стимулює надання додаткових послуг (наприклад, безкоштовна доставка, програми лояльності), що покращує доступність і якість обслуговування.
• Цінова чутливість споживачів:
  • Легкий доступ до кількох аптек дозволяє клієнтам порівнювати ціни та вибирати найбільш вигідні пропозиції.
• Можливість демпінгу:
  • У деяких випадках великі мережеві аптеки можуть встановлювати надто низькі ціни, щоб витіснити менших конкурентів, що може спотворити ринок.

2. Велика відстань між аптеками:

• Обмеження конкуренції:
  • Якщо аптеки розташовані далеко одна від одної, клієнти мають менше можливостей для порівняння цін.
  • Відсутність конкуренції може призводити до завищення цін, особливо в регіонах із малою кількістю аптек.
• Мінімізація транспортних витрат клієнтів:
  • У віддалених районах клієнти частіше купують ліки в найближчій аптеці, навіть якщо ціни там вищі.

3. Вплив регіональних факторів:

• Міські та сільські райони:
  • У міських районах з високою щільністю аптек конкуренція зазвичай сильніша, тому ціни можуть бути нижчими.
  • У сільській місцевості, де аптеки розташовані далеко одна від одної, можливий дефіцит конкуренції, що веде до вищих цін.
• Логістичні витрати:
  • Віддалені аптеки можуть мати вищі витрати на транспортування лікарських засобів, що також може підвищувати ціни.

4. Географічні обмеження на відкриття аптек:

У Німеччині та багатьох інших країнах діють правила, які регулюють мінімальну відстань між аптеками, щоб:

• Забезпечити рівномірний доступ до ліків.
• Уникнути надмірної конкуренції, яка може призводити до закриття менш прибуткових аптек у віддалених районах.

Такі правила спрямовані на баланс між доступністю та стійкістю ринку, але вони можуть знижувати конкуренцію, що, у свою чергу, впливає на ціноутворення.

 

5. Практичні наслідки для цін:

• При високій конкуренції:
  • Ціни знижуються, але прибутковість аптек може падати, що впливає на їх стійкість.
  • Деякі аптеки можуть не витримати конкуренції та закритися, зокрема в регіонах із низьким попитом.
• При низькій конкуренції:
  • Ціни зростають, але доступність для клієнтів знижується.
  • Монополізація ринку може призвести до погіршення обслуговування та менших варіантів вибору для споживачів.

6 Як забезпечити баланс?

1. Регуляція відстані між аптеками:
   • Встановлення мінімальної відстані, як у Німеччині (наприклад, 250-500 м у міських районах або більша відстань у сільській місцевості).
   • Забезпечення рівномірного покриття аптечними послугами.
2. Державне регулювання цін:
   • Встановлення фіксованих цін на певні категорії лікарських засобів, як це робиться в Німеччині для рецептурних ліків.
3. Створення аптечних кооперативів:
   • Об’єднання незалежних аптек у кооперативи для зменшення витрат на закупівлю та транспортування.
4. Моніторинг цін і конкуренції:
   • Контроль за ціноутворенням, щоб уникнути зловживань у регіонах із низькою конкуренцією.

Примус власників мережевих аптек отримати фармацевтичну освіту може бути частиною реформ, спрямованих на впровадження моделі регулювання аптечного ринку, подібної до німецької. У Німеччині право на володіння аптеками зазвичай мають лише фармацевти, що гарантує професійний контроль і високі стандарти обслуговування. Ось покроковий підхід до реалізації такого підходу:

1. Законодавчі зміни

1.1. Внести вимогу до законодавства:

• Запровадити норму, яка дозволяє власність на аптеку лише особам із фармацевтичною освітою (мінімум магістр фармації).
• Внести відповідні зміни до закону про ліцензування аптек та фармацевтичну діяльність.

1.2. Перехідний період:

• Встановити перехідний період (наприклад, 3–5 років) для приведення власників існуючих мереж у відповідність до нових вимог.
• У цей період дозволити мережевим власникам, які не мають фармацевтичної освіти, співпрацювати з кваліфікованими фармацевтами як керівниками аптечної діяльності.

2. Освітні програми

2.1. Організація навчання:

• Надати можливість власникам аптечних мереж вступити до прискорених програм здобуття фармацевтичної освіти в акредитованих закладах.

2.2. Фінансова підтримка:

• Запровадити програми підтримки, наприклад:
  • Знижки на оплату навчання.
  • Державні гранти або кредити для отримання фармацевтичної освіти.

3. Ліцензування та контроль

3.1. Вимога підтвердження освіти:

• Під час подання заявки на ліцензію або її продовження вимагати підтвердження фармацевтичної освіти власника.

3.2. Санкції за недотримання:

• Передбачити, що аптеки, які не відповідають вимозі про фармацевтичну освіту власника, не отримають або втратять ліцензію.

3.3. Посилення контролю:

• Регулярно перевіряти аптечні мережі на відповідність новим вимогам.

4. Мотивування власників

4.1. Переваги для власників з освітою:

• Надати пільгові умови для власників аптек із фармацевтичною освітою, наприклад:
  • Зниження податків.
  • Пріоритетний доступ до державних програм.

4.2. Визнання практичного досвіду:

• Розробити програму визнання практичного досвіду власників аптечних мереж як часткову заміну деяких навчальних курсів.

5. Комунікаційна стратегія

5.1. Інформаційна кампанія:

• Пояснити громадськості й бізнесу необхідність цієї реформи для підвищення якості аптечних послуг.
• Забезпечити прозорість процесу змін.

5.2. Діалог із бізнесом:

• Залучити представників аптечних мереж до обговорення реформи, щоб врахувати їхні інтереси й запропонувати гнучкі рішення.

6. Правовий захист і підтримка

6.1. Уникнення дискримінації:

• Враховувати права власників, які вже працюють, шляхом впровадження поступових змін.

6.2. Альтернативні рішення для великих мереж:

• Дозволити великим мережам, які не відповідають новим вимогам, передати керівництво аптечним підрозділам кваліфікованим фармацевтам.

Приклад із Німеччини

• У Німеччині лише фармацевти можуть володіти аптеками, і кожен власник може управляти не більше ніж чотирма аптеками.
• Це забезпечує професіоналізм у сфері та запобігає монополізації ринку.

Очікувані результати

• Покращення якості аптечних послуг.
• Підвищення довіри споживачів.
• Створення умов для розвитку незалежних аптек і рівної конкуренції.

Цей підхід допоможе адаптувати реформу до потреб ринку й водночас забезпечить баланс між інтересами бізнесу та суспільства.

У Німеччині аптечний ринок регулюється жорстким законодавством, яке обмежує можливість створення великих мереж аптек. Основні відмінності між мережевими аптеками та аптечними кооперативами полягають у правовій формі, організації, цілях діяльності та принципах управління.

Ознаки мережевої аптеки в Німеччині:

1. Обмеження власності:
   • Власником аптек у мережі може бути лише фармацевт.
   • Один фармацевт може володіти головною аптекою (Hauptapotheke) і максимум трьома філіями (Filialapotheken).
2. Правовий статус:
   • Кожна аптека мережі юридично є частиною однієї особи (власника-фармацевта).
   • Відсутність великих корпоративних аптечних мереж, якими володіють нефахівці (наприклад, інвестори).
3. Управління:
   • Власник-фармацевт несе повну відповідальність за діяльність усіх аптек у мережі.
   • Обов’язкова присутність відповідального фармацевта в кожній філії.
4. Цілі діяльності:
   • Основна мета – забезпечення доступності та якості лікарських засобів для населення.
   • Орієнтація на комерційну діяльність, але з дотриманням високих професійних стандартів.
5. Фінансування:
   • Власник-фармацевт фінансує мережу за рахунок власних коштів або кредитів.
   • Державна підтримка не передбачена.
6. Конкуренція:
   • Невелика кількість аптек у мережі сприяє збереженню конкуренції на ринку.
   • Аптеки в межах однієї мережі можуть мати спільні маркетингові стратегії.

Ознаки аптечного кооперативу в Німеччині:

1. Правовий статус:
   • Кооперативи організовані у формі зареєстрованих кооперативів (eingetragene Genossenschaft, eG).
   • Кооператив є окремою юридичною особою, а аптеки-члени залишаються незалежними.
2. Членство:
   • Учасниками кооперативу можуть бути тільки фармацевти або аптеки.
   • Члени роблять внески до статутного капіталу кооперативу.
3. Цілі діяльності:
   • Основна мета – економічна підтримка членів (зниження витрат на закупівлю, логістику, маркетинг).
   • Некомерційний характер діяльності кооперативу (отриманий прибуток розподіляється між членами або спрямовується на розвиток).
4. Управління:
   • Кооператив управляється виборними органами: загальними зборами, правлінням і наглядовою радою.
   • Кожен член має право голосу незалежно від розміру внеску.
5. Фінансування:
   • Внески членів, прибуток від спільної діяльності, кредити або субсидії.
   • Державна підтримка може бути доступною для кооперативів, що сприяють громадським інтересам.
6. Взаємодія:
   • Кооперативи не є конкурентами для аптек-членів, а навпаки, підтримують їх розвиток.
   • Забезпечують централізоване управління логістикою, маркетингом і закупівлями.

 

Основні відмінності:

Ознака	Мережева аптека	Аптечний кооператив
Правова форма	Одна юридична особа (власник-фармацевт).	Зареєстрований кооператив (eG).
Мета	Комерційна діяльність із забезпечення стандартів якості.	Підтримка аптек-членів через спільну діяльність.
Членство	Власник і філії.	Незалежні аптеки та фармацевти.
Кількість аптек	До 4 аптек.	Необмежена кількість аптек-членів.
Управління	Власник-фармацевт.	Колективне управління (збори, правління, рада).
Фінансування	Приватні кошти власника.	Внески членів, прибуток від спільної діяльності.
Взаємодія з ринком	Конкуренція між аптеками.	Співпраця для підвищення економічної ефективності.

 

Практичні аспекти для України:

1. Мережеві аптеки:
   • Встановити обмеження на кількість аптек у мережі та вимогу фармацевтичної освіти для власників.
   • Забезпечити чіткий контроль за відповідністю стандартам.
2. Аптечні кооперативи:
   • Створити умови для розвитку аптечних кооперативів, що дозволить незалежним аптекам об’єднувати зусилля.
   • Запровадити законодавче регулювання, що підтримує кооперативи.

Розмежування мережевих аптек і кооперативів сприятиме збалансованому розвитку аптечного ринку, підвищенню якості обслуговування і забезпеченню доступності лікарських засобів.

Обробка існуючих аптечних мереж до впровадження нових реформ є важливим аспектом переходу до нової моделі регулювання. Для цього необхідно розробити перехідний механізм, який збереже баланс між інтересами бізнесу, суспільства та держави. Ось можливі кроки:

1. Перехідний період

1.1. Встановлення перехідного терміну:

• Надати існуючим аптечним мережам певний строк (наприклад, 3–5 років) для адаптації до нових вимог.
• У цей період мережі можуть продовжувати свою діяльність за умови поступового приведення у відповідність до нових правил.

1.2. Поступова інтеграція змін:

• Установити графік адаптації, наприклад, поетапне зменшення кількості аптек у мережі, якщо це необхідно.
• Забезпечити плавний перехід до вимоги, що власником аптек має бути фармацевт.

2. Юридичні зміни

2.1. Оформлення ліцензій:

• Переглянути ліцензії на діяльність аптек із урахуванням нових вимог.
• Визначити механізми перевірки відповідності кожної аптеки в мережі новим правилам.

2.2. Можливість передачі власності:

• Дозволити передавати аптеки у власність фармацевтам (наприклад, через продаж або передачу прав керування).
• Стимулювати створення фармацевтичних кооперативів із аптек, що раніше входили до великих мереж.

3. Стимули для реорганізації

3.1. Податкові пільги:

• Запровадити податкові пільги для власників мереж, які добровільно реорганізують бізнес у відповідності до нових вимог.

3.2. Державна підтримка:

• Забезпечити підтримку для власників, які прагнуть здобути фармацевтичну освіту.
• Надати фінансову допомогу для створення кооперативів або продажу аптек кваліфікованим фармацевтам.

3.3. Інформаційна підтримка:

• Запровадити програми навчання для власників аптек щодо нових вимог та можливостей реорганізації бізнесу.

4. Механізми контролю

4.1. Регулярний моніторинг:

• Організувати контроль за дотриманням перехідного плану.
• Запровадити штрафи або обмеження для мереж, які відмовляються адаптуватися до нових правил.

4.2. Роздільне регулювання:

• Встановити окремі умови для тих мереж, які були створені до реформи, і тих, що створюються після неї.
• Наприклад, дозволити існуючим мережам функціонувати без розширення до моменту повного переходу.

5. Альтернативні підходи для великих мереж

5.1. Реорганізація у франчайзинг:

• Дозволити мережам перейти на модель франчайзингу, де кожна аптека стає незалежною, але використовує бренд мережі.
• Це дозволить зберегти репутацію мережі та водночас відповідати новим вимогам.

5.2. Співпраця з кооперативами:

• Сприяти інтеграції великих мереж у систему аптечних кооперативів.
• Це допоможе уникнути монополізації ринку та підтримати незалежні аптеки.

6. Діалог із бізнесом

6.1. Залучення до обговорення:

• Організувати круглі столи з представниками існуючих аптечних мереж для розробки компромісного плану.
• Врахувати їхні пропозиції, щоб зменшити ризики конфліктів і заперечень.

6.2. Гнучкий підхід:

• Забезпечити баланс між строгістю реформ і реаліями бізнесу, враховуючи економічну ситуацію

Очікувані результати

• Плавний перехід до нової моделі регулювання.
• Збереження частини існуючого аптечного бізнесу при підвищенні якості обслуговування.
• Рівні умови для нових учасників ринку.

Цей підхід дозволяє врахувати інтереси усіх сторін: держави, суспільства та аптечних мереж.

Модель розрахунку необхідної кількості аптек для мережі повинна враховувати демографічні, географічні, економічні, та конкурентні чинники. Нижче наведено покроковий підхід до розробки такої моделі:

1. Збір даних

Перед розрахунком необхідно зібрати дані:

1. Демографія:
   • Чисельність населення в регіоні.
   • Віковий розподіл населення (для аналізу потреб у ліках).
   • Урбанізація (міські або сільські території).
2. Географія:
   • Площа регіону.
   • Щільність населення.
   • Транспортна доступність.
3. Економічні чинники:
   • Середній дохід населення.
   • Купівельна спроможність.
   • Рівень безробіття.
4. Конкуренція:
   • Кількість існуючих аптек у регіоні.
   • Їхній асортимент і рівень обслуговування.
5. Регуляторні вимоги:
   • Мінімальна відстань між аптеками (законодавчо встановлена).
   • Обмеження на кількість аптек у мережі.

2. Вибір метрики покриття

Модель розрахунку базується на певній метриці, яка визначає необхідну кількість аптек:

• Аптеки на кількість населення: Наприклад, 1 аптека на 3000 осіб.
• Аптеки на площу: Наприклад, 1 аптека на 10 квадратних кілометрів.
• Час доступу: Аптека має бути в межах 5–10 хвилин пішки чи автомобілем.

3. Формула розрахунку

Основна формула для розрахунку кількості аптек:

N=max⁡(PR,AD)N = \max\left(\frac{P}{R}, \frac{A}{D}\right)N=max(RP​,DA​)

Де:

• NNN – кількість аптек.
• PPP – чисельність населення.
• RRR – оптимальне співвідношення “населення/аптека” (наприклад, 3000 осіб).
• AAA – площа регіону (км²).
• DDD – площа покриття однієї аптеки (наприклад, 10 км²).

4. Адаптація до місцевих умов

1. Корекція на конкуренцію:
   • Якщо на території вже є аптеки, коригуйте формулу з урахуванням їхньої кількості: Nнові=N−NіснуючіN_{\text{нові}} = N – N_{\text{існуючі}}Nнові​=N−Nіснуючі​

Де NіснуючіN_{\text{існуючі}}Nіснуючі​ – кількість існуючих аптек.

1. Аналіз попиту:
   • Для густонаселених районів або місць із високою купівельною спроможністю може знадобитися більше аптек.
   • Для сільських районів кількість аптек можна скоротити, компенсувавши це мобільними аптеками чи пунктами доставки.
2. Додаткові корективи:
   • Враховуйте спеціальні потреби населення (наприклад, райони з великою кількістю літніх людей можуть вимагати більше аптек).

5. Прогнозування прибутковості

Кількість аптек має бути економічно обґрунтованою. Для цього розраховуйте прогнозовану виручку:

Виручка=(Кількість клієнтів на день)×(Середній чек)×(Кількість робочих днів)\text{Виручка} = (\text{Кількість клієнтів на день}) \times (\text{Середній чек}) \times (\text{Кількість робочих днів})Виручка=(Кількість клієнтів на день)×(Середній чек)×(Кількість робочих днів)

Порівняйте прогнозовану виручку з витратами (оренда, заробітна плата, логістика).

6. Візуалізація

1. Картографування:
   • Нанесіть аптеки на карту, щоб виявити “білі плями” (райони без аптек).
2. Аналіз покриття:
   • Використовуйте GIS-системи для розрахунку зон доступності аптек.

7. Оцінка і корекція

Після відкриття аптек аналізуйте їхню роботу:

• Чи відповідає фактична кількість аптек попиту?
• Чи є регіони з недостатнім покриттям?

Приклад розрахунку

Розглянемо регіон із такими параметрами:

• Чисельність населення: 100,000 осіб.
• Площа: 50 км².
• Оптимальне співвідношення: 1 аптека на 3000 осіб.
• Покриття: 1 аптека на 5 км².

Розрахунок:

• За чисельністю населення: N1=100,0003,000=33.3≈34 аптеки.N_1 = \frac{100,000}{3,000} = 33.3 \approx 34 \text{ аптеки.}N1​=3,000100,000​=33.3≈34 аптеки.
• За площею: N2=505=10 аптек.N_2 = \frac{50}{5} = 10 \text{ аптек.}N2​=550​=10 аптек.

Кінцева кількість аптек:

N=max⁡(34,10)=34.N = \max(34, 10) = 34.N=max(34,10)=34.

Якщо в регіоні вже є 20 аптек, то потрібно відкрити ще:

Nнові=34−20=14 аптек.N_{\text{нові}} = 34 – 20 = 14 \text{ аптек.}Nнові​=34−20=14 аптек.

 

Підготовлено ГО « Всеукраїнська фармацевтична палата»