До уваги професійної фармацевтичної спільнти пропонується проект Закону України «Про фармацевтичне самоврядування».

Проект

 ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про фармацевтичне самоврядування»

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку з набуттям та припиненням статусу самоврядної фармацевтичної організації, діяльністю самоврядної фармацевтичної організації, які об’єднують суб’єктів професійної діяльності, здійсненням взаємодії самоврядної фармацевтичної організації та її членів, споживачів (пацієнтів) фармацевтичної продукції, державних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються у такому значенні:

1) самоврядна фармацевтична організація (СФО) – недержавна некомерційна професійна організація, що створюється та діє на підставі закону і об’єднує провізорів та фармацевтів, які працюють в аптечних закладах, медичних закладах, а також на виробництві, в наукових установах та закладах фармацевтичної освіти з метою реалізації завдань фармацевтичного самоврядування;

2) фармацевтичне самоврядування – різновид професійного самоврядування, тобто гарантоване державою право провізорів і фармацевтів об’єднуватись у професійну організацію, самостійно вирішувати питання організації та діяльності СФО та здійснювати повноваження, у порядку, встановленому цим Законом;

3) Єдиний реєстр провізорів та фармацевтів України (далі – Реєстр провізорів та фармацевтів) – це електронна база даних, яка містить відомості про всіх провізорів та фармацевтів, що мають право на здійснення фармацевтичної діяльності згідно з вимогами Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників на території України;

4) фармацевтична діяльність – це господарська діяльність з фармацевтичного обслуговування в межах господарської компетенції аптечних закладів та виробників фармацевтичної продукції з виконання робіт та послуг пов’язаної з обігом фармацевтичної продукції;

5) члени СФО – фізичні особи, відомості про яких внесені до Єдиного реєстру провізорів та фармацевтів України, та які: 1) мають диплом про відповідну освіту з присвоєнням кваліфікації «провізор» або «фармацевт», працюють або навчаються в аптечних закладах, медичних закладах, а також на виробництві, в наукових установах та закладах фармацевтичної освіти, а також подали заяву про вступ до СФО установленого зразка, а також подали заяву про вступ до СФО встановленого зразка; 2) отримали рішення про надання права на професійну діяльність в Україні у зв’язку з проходженням фармацевтичної підготовки в навчальних закладах іноземних країн, а також подали заяву про вступ до СФО встановленого зразка;

6) посвідчення члена СФО – письмовий документ встановленого зразка який підтверджує членство в СФО з підтвердженням кваліфікаційної категорії члена СФО у відповідності з вимогами Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників на території України, що надає право на здійснення фармацевтичної діяльності.

Стаття 2. Законодавство України про фармацевтичне самоврядування

1. Дія цього Закону поширюється на діяльність СФО, а також на відносини, що виникають між СФО та органами державної влади, органами місцевого самоврядування у межах їх повноважень визначених законодавством, іншими фізичними і юридичними особами.
2. Дія цього Закону не поширюється на об’єднання громадян, які створені відповідно до інших законів України, крім зазначених у частині першій цієї статті.

Стаття 3. Мета та основні завдання професійного фармацевтичного самоврядування

1. Метою професійного фармацевтичного самоврядування є об’єднання на професійній основі зусиль провізорів та фармацевтів, а також працівників наукових установ та закладів фармацевтичної освіти для реалізації покладених на них цим Законом прав і обов’язків, сприяння підвищенню їх професійного рівня і надання методичної допомоги, представництво професійних інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, в тому числі на підприємствах, установах організаціях, а також захисту інтересів фізичних та юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості провізорів та фармацевтів при виконанні службових обов’язків.
2. Основними завданнями професійного фармацевтичного самоврядування є:

1) розробка і встановлення умов членства професійної діяльності в самоврядній організації;

2) застосування заходів дисциплінарного впливу щодо своїх членів;

3) забезпечує інформаційну відкритість діяльності СФО;

4) розглядає скарги на дії членів СФО та справи про порушення її членами вимог стандартів і правил самоврядної організації, умов членства в СФО;

5) забезпечення рівності прав та обов’язків членів СФО;

6) підтримання високого професійного рівня членів СФО;

7) ведення Реєстру членів СФО;

8) забезпечення умов для реалізації права на оскарження кожним членом СФО у встановленому законодавством порядку рішень органів фармацевтичного самоврядування;

9) забезпечення прав людини у сфері охорони здоров’я.

10) забезпечення представництва і захисту прав та законних інтересів членів СФО у відносинах з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими фізичними та юридичними особами;

11) здійснення експертизи проектів законів та інших регуляторних актів і нормативних документів центральних органів державної влади України та їх структурних підрозділів щодо фармацевтичної діяльності;

12) співробітництво з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими фізичними та юридичними особами;

13) поширення професійних знань та досвіду провізорів та фармацевтів, а також присвоєння або підтвердження їх кваліфікаційних категорій в порядку визначеному МОЗ України;

14) участь у розробці і дотримання правил та стандартів, а також етичних норм професійної діяльності з урахуванням вимог чинного законодавства;

15) розвиток співробітництва з іноземними і міжнародними самоврядними професійними організаціями провізорів та фармацевтів та їх об’єднаннями.

Стаття 4. Порядок визнання статусу самоврядної фармацевтичної організації

1. Некомерційна професійна організація, що створюється та діє на підставі закону і об’єднує провізорів та фармацевтів, які працюють в аптечних закладах, медичних закладах, а також на виробництві, в наукових установах та закладах фармацевтичної освіти набуває статусу самоврядної організації з дати внесення відомостей про некомерційну організацію в державний реєстр самоврядних організацій і втрачає статус самоврядної організації з дати виключення відомостей про некомерційну організацію з зазначеного реєстру.
2. Всеукраїнські громадські організації провізорів та фармацевтів, що працюють в аптечних закладах, медичних закладах, а також на виробництві, в наукових установах та установах фармацевтичної освіти, які претендують на визнання їх статусу самоврядної фармацевтичної організації, повинні відповідати таким критеріям:

– наявність у всіх областях України та місті Києві (крім тих територій, що визнанні тимчасово окупованими територіями України та районів проведення антитерористичної операції) свої відокремленні підрозділи;

– членами організації є виключно фізичні особи, а саме провізори та фармацевти, що працюють в аптечних закладах, медичних закладах, а також на виробництві, в наукових установах та установах фармацевтичної освіти і які безпосередньо представлені в цій організації.

– наявність стандартів і правил професійної діяльності, обов’язкових для виконання всіма членами самоврядної організації;

– забезпечення самоврядною організацією додаткової майнової відповідальності кожного її члена перед споживачами (пацієнтами) вироблених товарів (робіт, послуг) і іншими особами шляхом створення системи особистого і (або) колективного страхування;

2. Порядок присвоєння, реєстрації визнання статусу самоврядної фармацевтичної організації на конкурсній основі встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 5. Членство в СФО

1. З моменту внесення до державного реєстру некомерційної професійної організації як СФО, членами стають всі провізори та фармацевти які працюють в аптечних закладах, медичних закладах, а також на виробництві, в наукових установах та закладах фармацевтичної освіти і подали заяву про вступ до СФО встановленого зразка.
2. Інші особи стають членами СФО за однією з таких підстав:

– отримали диплом про вищу освіту з присвоєнням кваліфікації «провізор» або «фармацевт» або навчаються у фармацевтичному закладі освіти, а також подали заяву про вступ до СФО встановленого зразка;

– отримали рішення про надання права на професійну діяльність в Україні у зв’язку з проходженням фармацевтичної підготовки в навчальних закладах іноземних країн, а також подали заяву про вступ до СФО встановленого зразка.

2. Усі члени СФО вносяться до Реєстру провізорів та фармацевтів України.
3. До участі у формуванні органів СФО залучаються усі члени СФО, в порядку визначеному цим Законом.
4. Усі члени СФО отримують посвідчення члена СФО, за встановленою загальними зборами процедурою, який підтверджує членство в СФО з підтвердженням кваліфікаційної категорії члена СФО у відповідності з вимогами Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників на території України, що надає право на здійснення фармацевтичної діяльності.

Стаття 6. Ведення реєстру членів СФО

1. Реєстр членів СФО є інформаційний ресурс, який відповідає вимогам цього Закону та містить систематизовану інформацію про членів СФО, а також відомості про осіб, які припинили членство в СФО.
2. Особа набуває всіх прав члена СФО організації з дати внесення відомостей про нього, передбачених цією статтею, до реєстру членів СФО.
3. Реєстр членів СФО містить такі відомості:

1) реєстраційний номер члена СФО, дата його реєстрації в реєстрі;

2) відомості, що дозволяють ідентифікувати члена СФО:

а) прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання, дата і місце народження, паспортні дані, номери контактних телефонів, поштову адресу, ідентифікаційний номер платника податків (для фізичної особи);

б) прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання, дата і місце народження, паспортні дані, номери контактних телефонів, ідентифікаційний номер платника податків;

в) освіта члена СФО, найменування навчального закладу та його місцезнаходження, дата вступу, дата закінчення, проходження інтернатури, проходження підвищення кваліфікації та атестації, номер свідоцтва про атестацію та дата його видачі;

3) відомості про відповідність кваліфікації члена СФО вимогами Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників на території України, що надає право на здійснення фармацевтичної діяльності.

4. Член СФО зобов’язаний повідомляти саморегульовану організацію в письмовій формі або шляхом надсилання електронного документа про настання будь-яких подій, що спричиняють зміни інформації, що міститься в реєстрі членів СФО, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем настання таких подій.

Стаття 7. Обмеження прав СФО, її посадових осіб та інших працівників

1. СФО не має права здійснювати підприємницьку діяльність.
2. СФО не має права засновувати господарські організації і товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність і ставати учасником таких господарських товариств і товариств.
3. СФО не має права здійснювати такі дії і здійснювати наступні операції:

1) надавати належне їй майно в заставу в забезпечення виконання зобов’язань інших осіб;

2) видавати поручительства за інших осіб, за винятком своїх працівників;

3) купувати акції, облігації та інші цінні папери, випущені її членами, за винятком випадків, якщо такі цінні папери звертаються на організованих торгах;

4) забезпечувати виконання своїх зобов’язань заставою майна своїх членів, виданими ними гарантіями;

5) здійснювати інші операції у випадках, передбачених іншими федеральними законами.

4. Керівний склад постійно діючого органу СФО, керівник та заступники керівника виконавчого органу, керівники структурних підрозділів, керівник юридичної служби СФО не можуть перебувати у трудових відносинах у фармацевтичних або аптечних закладах та прямо або опосередковано бути пов’язаними відносинами контролю з членами організації;

Стаття 8. Органи управління СФО

1. Органами управління СФО є:

1) загальні збори членів СФО;

2) постійно діючий колегіальний орган управління СФО;

3) виконавчий орган СФО.

Стаття 9. Загальні збори членів СФО

1. Загальні збори членів СФО є вищим органом управління самоврядної організації, повноважним розглядати віднесені до його компетенції цим Законом, іншими законами і статутом некомерційної організації питання діяльності СФО.
2. Загальні збори членів СФО скликається з періодичністю і в порядку, які встановлені статутом СФО, але не рідше ніж один раз на рік.
3. До компетенції загальних зборів членів СФО відносяться наступні питання:

1) затвердження статуту некомерційної організації, внесення в нього змін;

2) обрання членів постійно діючого колегіального органу управління СФО, дострокове припинення повноважень вказаного органу або дострокове припинення повноважень окремих його членів;

3) призначення на посаду особи, яка здійснює функції одноосібного виконавчого органу СФО, дострокове звільнення такої особи з посади;

4) затвердження заходів дисциплінарного впливу, порядку і підстав їх застосування, порядку розгляду справ про порушення членами СФО вимог стандартів і правил СФО організації, умов членства в СФО;

5) визначення пріоритетних напрямків діяльності СФО, принципів формування і використання її майна;

6) затвердження звіту постійно діючого колегіального органу управління СФО і виконавчого органу СФО організації;

7) затвердження кошторису СФО, внесення в неї змін, затвердження річної бухгалтерської звітності СФО;

8) прийняття рішення про добровільне виключення відомостей про СФО державного реєстру самоврядної організації;

9) прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію некомерційної організації, призначення ліквідатора або ліквідаційної комісії;

10) розгляд скарги особи, виключеного з членів СРО, на необгрунтованість прийнятого постійно діючим колегіальним органом управління СРО на підставі рекомендації її органу з розгляду справ про застосування щодо членів СРО заходів дисциплінарного впливу рішення про виключення цієї особи з членів СРО та прийняття рішення щодо такої скарги;

Стаття 10. Постійно діючий колегіальний орган управління СФО

1. Постійно діючий колегіальний орган управління СФО формується з числа фізичних осіб – членів СФО.
2. Кожен член постійно діючого колегіального органу управління СФО при голосуванні має один голос.
3. Кількісний склад постійно діючого колегіального органу управління СФО, порядок і умови його формування, його діяльності, прийняття цим органом рішень встановлюються статутом некомерційної організації.
4. Якщо інше не встановлено законом, до компетенції постійно діючого колегіального органу управління СФО відносяться наступні питання:

1) затвердження стандартів і правил СФО, внесення в них змін;

2) створення спеціалізованих органів СФО, затвердження положень про них і правил здійснення ними діяльності;

3) призначення аудиторської організації для перевірки ведення бухгалтерського обліку і фінансової (бухгалтерської) звітності СФО, прийняття рішень про проведення перевірок діяльності виконавчого органу СФО;

4) подання загальним зборам членів СФО кандидата або кандидатів для призначення на посаду виконавчого органу СФО;

5) прийняття рішення про вступ в члени СФО або про виключення з членів СФО на підставах, передбачених статутом організації;

Розділ ІІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 грудня 2017 року.
2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування Закону України “Про фармацевтичне самоврядування”:

– відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

– привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

– забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Голова Верховної Ради України