Шановний пане Клімов!

Неможливо передати глибокий смуток і біль, які відчуваю я особисто, усі співробітники всіх моїх організацій і всі мої близькі люди через вторгнення Російської Федерації та жахливу війну, яка розпочалася в Україні 24 лютого. У 21 столітті! Такий варварський вчинок проти України, прекрасної країни, в якій живуть дивовижні, сердечні та хоробрі люди, виходить за межі розуміння, усіляку логіку та гуманізм.

З перших днів я і всі ми беремо активну участь у всіх благодійних акціях, які, повірте, досягли набагато більшого рівня, ніж можна було очікувати від Грузії, країни з населенням 3,7 млн. Ви, мабуть, не знаєте, що крім твердої та активної політичної підтримки на всіх рівнях міжнародних організацій, грузинський уряд організовує та здійснює збір та відправку пожертв в Україну в усіх селах, містах та містечках країни.

Окремо те ж саме робить Грузинська православна церква – пожертвування збирають у всіх діючих храмах-монастирях, кошти для України збирають усі провідні банки Грузії. І ми беремо активну участь у всіх цих заходах. Також слід зазначити, що грузинське телебачення, особливо Грузинський суспільний мовник, приділяє найбільшу кількість ефірного часу Україні, активно підтримує та проводить регулярні благодійні телемарафони на підтримку України.

Весь грузинський народ, громадяни Грузії, керівництво країни, весь наш народ, який після здобуття незалежності має на своїй території 600 000 біженців (600 000! біженців серед 3 728 000 населення та 20% окупованих територій…), дихає нині Україною, яка стала для нас хлібом нашого буття! Тепер обов’язок кожної людини бути українцем!

Що стосується моїх організацій, то ми ніколи раніше не мали, і зараз на маємо жодних відносини з російськими фармацевтичними компаніями та пов’язаними з ними юридичними або фізичними особами.

Одне, чого я зараз не можу зробити, так це те, що через свій вік і стан здоров’я я фізично не можу приїхати в Україну і приєднатися до грузинських волонтерів, які підтримують українців у захисті європейських і загальнолюдських цінностей і прав.

Я, людина, яка активно брала участь у боротьбі за незалежність своєї країни 9 квітня 1989 року, у війні 1992-1993 років і війні 2008 року, справді знаю, що таке гіркота, коли ти борешся за загальнолюдські інтереси наодинці, і ми ніколи не забудемо українських добровольців, які воювали тоді разом з нами.

Сьогодні обов’язок кожної людини – бути українцем, сьогодні немає грузинів, британців, французів, німців, американців, поляків, литовців тощо – сьогодні ми всі українці!

З чистим серцем, усією душею і глибоким горем.

Леван Іоселіані

 

 

 

My Dear Mr. Klimov,

It is impossible to express the deep sorrow and pain, that I personally, all the employees of all my organizations and all my close people feel because of the invasion of Russian Federation and awful War, that started in Ukraine on February 24th. In the 21st century ! such a barbaric act against Ukraine, a beautiful country inhabited by amazing, heartfelt and braveheart people, transcends the boundaries of understanding, all kinds of logic and humanism.

From the very first days I and all of us take an active part in all charity activities, which, believe me, are much more than Georgia, country with 3,7 mln population, can do.You are probably not aware, that besides the firm and active political support on all levels of international organisations, the Georgian government organizes and implements the collection and sending of donations to Ukraine in all villages, cities and towns of the country.

Separately the same is done by the Georgian Orthodox Church – in all operating churches-monasteries are collecting the donation, also all the leading banks of Georgia are collecting the funds for Ukraine. And we are actively involved in all these activities. Also should be noted, that Georgian televisions, especially the Georgian Public Broadcaster, devote the greatest amount of airtime to Ukraine, is actively supporting and conducting regular charitable TV marathons in support of Ukraine.

The whole Georgian nation, the citizens of Georgia, the leadership of the country, all our people, who after gaining of independence have on its terrotory 600,000 refugees (600 000! refugees among 3 728 000 polulation and 20% of territories occupied…), now breathe through Ukraine,  which become for us the bread of our existence ! The obligation of every human now is to be Ukrainian !

As for my organizations, we had never before and have now any kind of relationships with the russian pharmaceutical companies and legal entities or individuals affiliated with them.

One thing, what I cannot do now, is that due to my age and health condition, I cannot physically come to Ukraine and join Georgian volunteers, who support the Ukrainians to defend European and general human valuables and rights.

I, a person, who was actively involved in the struggle for independence of my country on 9 April, 1989, in the war in 1992-1993 and the war in 2008, really know what bitterness is when you fight alone for general human interests  and we never forgot the Ukrainian volunteers, who fought with us.

Today it is the duty of every person to be Ukrainian, today there are no Georgians, British, French, Germans, Americans, Polish, Lithuanians and etc. – today we all are Ukrainians!

With a pure heart, all my soul and deep sorrow.

Levan Ioseliani