Клімов Олег Іванович
Голова правління
ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата»
Член Ради Міжнародної Федерації Фармацевтів (FIP)
Член Американської Фармацевтичної Асоціації( APhA)

 Фармацевтична послуга в країнах Європейського Союзу (ЄС) охоплює широкий спектр функцій, спрямованих на забезпечення якісного доступу до ліків, консультування пацієнтів, моніторинг використання лікарських засобів, а також запобігання неправильному їх застосуванню. Система фармацевтичних послуг у кожній країні ЄС має свої особливості, але існують спільні стандарти та принципи, що базуються на регуляціях ЄС.

• Основні аспекти фармацевтичної послуги в країнах ЄС:

1. Регулювання діяльності аптек
   Аптеки в ЄС підпорядковуються національному законодавству та директивам ЄС. Наприклад:
   • Директива 2001/83/ЄС регулює виробництво, розподіл та продаж лікарських засобів.
   • Належна аптечна практика (Good Pharmacy Practice) сприяє забезпеченню якості послуг.
2. Доступність лікарських засобів
   ЄС забезпечує вільний рух товарів, зокрема медикаментів, через внутрішній ринок. При цьому дотримуються національних правил щодо відшкодування вартості ліків.
3. Роль фармацевтів
   Фармацевти в країнах ЄС відіграють ключову роль у:
   • наданні консультацій щодо застосування ліків;
   • допомозі пацієнтам із хронічними захворюваннями;
   • виконанні програм вакцинації (у багатьох країнах ЄС фармацевти можуть проводити вакцинацію).
4. Електронні рецепти
   У багатьох країнах ЄС активно впроваджується система електронних рецептів, яка дозволяє спростити процес отримання ліків пацієнтами. Крім того, діє транскордонна система електронних рецептів, що дає змогу отримати ліки в іншій країні ЄС.
5. Ціноутворення та відшкодування
   • У кожній країні ціни на ліки можуть регулюватися державою або формуватися ринковим шляхом.
   • Системи відшкодування витрат на ліки варіюються: у деяких країнах вони базуються на страхових принципах, в інших – на державних дотаціях.
6. Контроль якості та безпеки
   Європейська агенція з лікарських засобів (EMA) відповідає за контроль якості, реєстрацію нових препаратів і фармаконагляд на рівні ЄС.
7. Освіта та ліцензування фармацевтів
   В ЄС фармацевти повинні мати відповідну освіту, яка відповідає директиві 2005/36/ЄС щодо визнання професійної кваліфікації. Від них також вимагають постійного професійного розвитку.
8. Спеціалізовані послуги
   У деяких країнах аптеки надають додаткові послуги, такі як моніторинг стану здоров’я (вимірювання артеріального тиску, аналізи), поради з дієтології та підтримка здорового способу життя.

Приклади національних особливостей:

• Німеччина: Аптеки мають монополію на продаж рецептурних ліків. Фармацевти тісно співпрацюють із лікарями.
• Франція: Високий рівень державного відшкодування ліків, аптеки відіграють активну роль у вакцинації.
• Польща: Активно розвивається фармацевтичний догляд і запроваджуються послуги з контролю за прийомом ліків.

ЄС прагне створити баланс між інтересами пацієнтів, фармацевтів, виробників і державних структур, забезпечуючи доступність, безпеку та ефективність фармацевтичних послуг.

• Розрахунок фармацевтичної послуги в країнах ЄС

Розрахунок вартості фармацевтичної послуги в країнах Європейського Союзу залежить від декількох факторів, включаючи тип послуги, національне законодавство, систему охорони здоров’я, а також роль аптек у наданні медичних послуг. Нижче описані ключові підходи до формування вартості фармацевтичної послуги.

1 Компоненти вартості фармацевтичної послуги

У розрахунку враховуються такі елементи:

• Фармацевтична маржа: Фіксований відсоток чи сума, що додається до вартості лікарського засобу.
• Витрати на надання послуги:
  • Зарплата фармацевтів.
  • Адміністративні витрати.
  • Логістика (зберігання та доставка ліків).
• Податки: Наприклад, ПДВ на медикаменти (у деяких країнах застосовується знижений ПДВ).
• Вартість додаткових послуг: Консультування, моніторинг терапії, вакцинація тощо.

2. Моделі фінансування
3. Державна оплата (реімбурсація)

У багатьох країнах ЄС вартість фармацевтичних послуг (особливо консультацій та моніторингу) частково або повністю покривається державою через:

• національні системи охорони здоров’я;
• страхові компанії.

Приклад:

• У Німеччині фармацевти отримують фіксовану оплату за кожен виданий рецепт.
• У Франції існує система відшкодування за консультації фармацевтів у межах програми догляду за хронічними хворими.

2. Прямий розрахунок пацієнта

У деяких країнах пацієнти самостійно сплачують за певні послуги, наприклад:

• тести на глюкозу чи холестерин;
• консультації щодо здорового способу життя.

Вартість таких послуг регулюється ринком і конкурентним середовищем.

3. Змішана модель

Поєднує елементи державної реімбурсації та оплату пацієнтом. Наприклад, держава покриває основну частину витрат на ліки, але фармацевт може стягувати додаткову плату за консультування.

3. Формула розрахунку вартості фармацевтичної послуги

Для фармацевтів або аптек в ЄС може використовуватись така базова формула:

Вартість послуги = Собівартість + Маржа + Податки

• Собівартість: Включає витрати на персонал, оренду приміщень, утримання обладнання.
• Маржа: Встановлюється законодавчо або ринком. Наприклад, у Німеччині рецептурні ліки мають фіксовану маржу, щоб уникнути цінової конкуренції.
• Податки: Наприклад, у більшості країн ЄС на ліки застосовується знижена ставка ПДВ (5-10%).

4. Відшкодування вартості ліків і послуг

Відшкодування витрат на ліки і фармацевтичні послуги регулюється такими механізмами:

• Фіксовані ставки для державних програм. Наприклад, в Угорщині фармацевти отримують встановлену оплату за виконання рецептів.
• Диференційовані тарифи залежно від категорії ліків (життєво важливі, дорогі препарати).
• Співоплата пацієнтів. Наприклад, в Іспанії пацієнт оплачує 40-60% вартості залежно від доходу.

5. Приклади вартості фармацевтичних послуг

• Німеччина: За виконання рецепта фармацевт отримує 8,10 євро + 3% від вартості ліків.
• Франція: За консультування пацієнтів з хронічними хворобами фармацевт отримує від 40 до 60 євро на рік від держави.
• Швеція: Вартість послуг із моніторингу ліків може варіюватися від 5 до 20 євро (оплата частково покривається державою).

6. Цифрові послуги

З поширенням електронних рецептів і телемедицини вартість фармацевтичних послуг у цифровій формі також зростає. Наприклад, вартість дистанційної консультації в країнах ЄС варіюється від 5 до 15 євро.

Висновок

Розрахунок вартості фармацевтичної послуги в ЄС залежить від економічних умов, політики у сфері охорони здоров’я та доступності ресурсів. Впровадження нових моделей фармацевтичного догляду сприяє розвитку індивідуалізованих і доступних послуг для пацієнтів. 

• Оплата фармацевтичної послуги в ЄС

Оплата фармацевтичних послуг у країнах Європейського Союзу (ЄС) здійснюється кількома способами, залежно від типу послуги, законодавства конкретної країни та моделі фінансування системи охорони здоров’я. Головними платниками є держава, страхові компанії, пацієнти або їх комбінації.

1. Держава (система реімбурсації)

У багатьох країнах ЄС держава фінансує фармацевтичні послуги через:

• Національні системи охорони здоров‘я (наприклад, Велика Британія, Швеція, Італія).
• Систему реімбурсації — часткове або повне відшкодування витрат на послуги аптеки або ліки.

Приклади:

• У Франції та Бельгії держава компенсує основну частину витрат на ліки та консультації для пацієнтів із хронічними хворобами.
• У Німеччині фармацевти отримують фіксовану оплату за рецептурні послуги з фондів соціального страхування.

2. Медичне страхування

Медичні страхові компанії — обов’язкові або приватні — відіграють ключову роль у фінансуванні:

• Часто страхові фонди оплачують послуги, пов’язані з лікуванням хронічних захворювань.
• Страхові програми також покривають витрати на спеціалізовані послуги, такі як вакцинація, фармацевтичний догляд або моніторинг терапії.

Приклади:

• У Нідерландах обов’язкове медичне страхування покриває витрати на більшість фармацевтичних послуг.
• У Швейцарії (хоча вона не є членом ЄС, але діє за схожою системою) приватні страховики оплачують як ліки, так і консультаційні послуги.

3. Пацієнт (пряма оплата)

Пацієнти оплачують фармацевтичні послуги у таких випадках:

• Якщо послуга не покривається державною програмою чи страховкою.
• При покупці безрецептурних ліків або додаткових послуг, таких як тестування на глюкозу чи консультації щодо дієти.

Приклади:

• В Іспанії пацієнти оплачують до 40-60% вартості ліків залежно від їхнього доходу.
• У Польщі пацієнти часто платять за додаткові консультаційні послуги в аптеках.

4. Змішана система оплати

У багатьох країнах застосовується комбінована модель фінансування:

• Частину вартості послуг покриває держава або страховики, а решту — пацієнт.
• Також можуть існувати програми соціальної допомоги, які забезпечують безкоштовний доступ до послуг для певних категорій населення.

Приклади:

• У Німеччині та Австрії пацієнти платять фіксовану суму за рецептурні ліки, а решту компенсує система соціального страхування.
• У Швеції пацієнти платять лише до певного ліміту витрат на ліки та послуги; після цього всі витрати покриває держава.

5. Роботодавці (рідко)

У деяких випадках роботодавці можуть включати фармацевтичні послуги в пакети корпоративного медичного страхування для своїх працівників. Це найчастіше зустрічається в країнах із розвиненим приватним страхуванням, наприклад, у Нідерландах чи Бельгії.

6. Європейські гранти та програми (в окремих випадках)

Фінансування деяких фармацевтичних послуг, наприклад, програм вакцинації чи боротьби з рідкісними захворюваннями, може частково покриватися за рахунок грантів ЄС або спільних програм охорони здоров’я.

Висновок

Оплата фармацевтичної послуги в ЄС є багатокомпонентною та залежить від країни, системи охорони здоров’я та специфіки послуги. У більшості випадків основні витрати покриваються державними програмами чи страховиками, але певну частину витрат пацієнти оплачують самостійно.

• Процедура визначення якості фармацевтичної послуги в ЄС 

Якість фармацевтичної послуги в країнах Європейського Союзу визначається рівнем відповідності послуги професійним стандартам, задоволенню потреб пацієнтів і досягненню очікуваних результатів у забезпеченні безпечного та ефективного використання лікарських засобів. В основі цього підходу лежать нормативи, розроблені як на національному, так і на європейському рівні, з метою забезпечення високого рівня охорони здоров’я для населення.

Основні критерії якості фармацевтичної послуги

1. Безпека
   Забезпечення безпечного застосування лікарських засобів із мінімізацією ризиків для здоров’я пацієнтів.
   • Перевірка правильності дозування.
   • Уникнення взаємодії ліків.
   • Надання інструкцій щодо правильного використання.
2. Ефективність
   Послуга повинна сприяти досягненню терапевтичних результатів, передбачених лікуванням.
   • Відстеження ефективності терапії (у межах фармацевтичного догляду).
   • Моніторинг побічних ефектів.
3. Доступність
   Пацієнт має можливість легко отримати послугу:
   • Фізична доступність (географічне розташування аптек).
   • Фінансова доступність (регульовані ціни або часткове відшкодування вартості).
4. Компетентність персоналу
   • Високий рівень підготовки фармацевтів.
   • Постійне підвищення кваліфікації згідно з директивами ЄС (наприклад, Директива 2005/36/ЄС щодо професійної кваліфікації).
5. Пацієнтоцентричність
   • Надання індивідуальних консультацій із врахуванням стану здоров’я пацієнта.
   • Дотримання принципів конфіденційності.
6. Етичність
   Послуги повинні відповідати етичним нормам, зокрема принципу недопущення дискримінації.
7. Інновації та цифровізація
   Впровадження електронних рецептів, дистанційних консультацій та систем для моніторингу терапії.

Європейські стандарти якості

1. Good Pharmacy Practice (GPP)
   Рекомендації, розроблені Міжнародною фармацевтичною федерацією (FIP) у співпраці з ВООЗ, активно впроваджуються у країнах ЄС. Вони визначають:
   • Основні обов’язки фармацевта.
   • Якість обслуговування пацієнтів.
   • Забезпечення відповідності ліків високим стандартам.
2. Фармаконагляд
   Європейська агенція з лікарських засобів (EMA) координує моніторинг безпеки ліків, забезпечуючи інформування пацієнтів і фармацевтів про ризики.
3. Директиви ЄС
   • Директива 2001/83/ЄС регулює якість, безпеку та ефективність лікарських засобів.
   • Вимоги до ліцензування аптек і кваліфікації персоналу.
4. Індикатори якості
   У країнах ЄС застосовуються кількісні показники для оцінки якості:
   • Час обслуговування пацієнта.
   • Кількість помилок у видачі ліків.
   • Рівень задоволеності пацієнтів.

Методи оцінки якості фармацевтичної послуги

1. Аудити та інспекції
   Регулярні перевірки аптек на відповідність законодавству та стандартам
2. Оцінка задоволеності пацієнтів
   Опитування пацієнтів щодо якості обслуговування та отриманих рекомендацій.
3. Клінічні результати
   Аналіз терапевтичної ефективності, досягнутої завдяки фармацевтичній послузі.
4. Впровадження сертифікації
   У деяких країнах запроваджуються добровільні програми сертифікації аптек за якістю обслуговування.

Приклади з практики

• Німеччина: Регулярний контроль якості через Федеральну палату фармацевтів. Застосування цифрових інструментів для оцінки задоволеності пацієнтів.
• Франція: Аптеки активно впроваджують послуги фармацевтичного догляду з моніторингом хронічних захворювань.
• Швеція: Система оцінки аптеки включає стандарти доступності, компетентності персоналу та безпеки ліків.

Висновок

Якість фармацевтичної послуги в ЄС базується на стандартизованих вимогах і контролі на національному та європейському рівнях. Основний акцент робиться на безпеці, ефективності, доступності та задоволенні пацієнтів. Це сприяє підвищенню довіри до фармацевтичної системи та покращенню здоров’я населення.

• Критерії оцінки якості наданих фармацевтичних послуг в ЄС 

У країнах Європейського Союзу (ЄС) критерії оцінки якості фармацевтичних послуг базуються на міжнародних стандартах, таких як Good Pharmacy Practice (GPP), а також на національних нормативних актах. Вони охоплюють широкий спектр аспектів, спрямованих на забезпечення безпеки, ефективності та доступності фармацевтичної допомоги.

Ключові критерії оцінки якості

1. Безпека пацієнтів
   • Коректність видачі лікарських засобів.
   • Перевірка взаємодій між ліками.
   • Моніторинг побічних ефектів і можливих алергічних реакцій.
   • Дотримання правил зберігання лікарських засобів.
2. Ефективність
   • Рівень досягнення терапевтичних цілей (наприклад, контроль симптомів хронічних захворювань).
   • Надання рекомендацій щодо оптимізації терапії.
3. Доступність
   • Час, необхідний для отримання послуги.
   • Географічна доступність аптек.
   • Фінансова доступність ліків і послуг.
4. Компетентність фармацевтів
   • Освіта та професійна підготовка фармацевтів (відповідність Директиві 2005/36/ЄС про професійну кваліфікацію).
   • Підвищення кваліфікації (участь у програмах безперервного професійного розвитку).
   • Дотримання етичних норм і стандартів професійної поведінки.
5. Індивідуалізація послуг
   • Рівень персоналізованого підходу до пацієнта.
   • Надання консультацій із врахуванням особливостей здоров’я, віку та інших чинників.
   • Оцінка рівня задоволеності пацієнтів.
6. Комунікація
   • Чіткість і зрозумілість пояснень щодо використання ліків.
   • Наявність інформації про можливі побічні ефекти або ризики.
   • Ефективність комунікації між фармацевтом і лікарем.
7. Використання цифрових інструментів
   • Наявність електронних рецептів.
   • Використання інформаційних систем для відстеження історії лікування пацієнта.
   • Надання дистанційних консультацій.
8. Дотримання нормативів
   • Відповідність національним та європейським регуляторним вимогам (наприклад, Директиві 2001/83/ЄС щодо лікарських засобів).
   • Дотримання стандартів
9. Економічна ефективність
   • Забезпечення оптимального співвідношення вартості та якості послуг.
   • Наявність програм відшкодування витрат для пацієнтів.

Інструменти оцінки якості

1. Анкетування пацієнтів
   Оцінка задоволеності пацієнтів якістю послуг (зокрема, компетентністю персоналу, доступністю послуг, рівнем сервісу).
2. Клінічні індикатори
   • Рівень дотримання пацієнтами терапевтичних призначень.
   • Частота виявлення та виправлення помилок у лікуванні.
3. Аудити та інспекції
   • Регулярна перевірка аптек на відповідність стандартам.
   • Аналіз процедур зберігання, обліку та відпуску ліків.
4. Показники продуктивності
   • Середній час обслуговування пацієнта.
   • Частота звернень пацієнтів за консультацією.
5. Використання стандартів сертифікації
   • ISO 9001 (менеджмент якості).
   • Інші сертифікаційні програми, запроваджені на національному рівні.

Приклади національних підходів до оцінки якості

• Німеччина: Система контролю стандартів аптечного обслуговування через Федеральну палату фармацевтів.
• Франція: Оцінка включає показники, пов’язані з доступністю ліків та якістю фармацевтичного догляду.
• Нідерланди: Акцент на інтеграцію фармацевтичних послуг у загальну систему охорони здоров’я, використання електронних рецептів і телемедицини.

Висновок

Критерії оцінки якості фармацевтичних послуг у ЄС орієнтовані на забезпечення ефективності, безпеки та доступності для пацієнтів. Використання сучасних інструментів і міжнародних стандартів сприяє підвищенню якості обслуговування, задоволенню потреб пацієнтів і досягненню високих результатів у системі охорони здоров’я.