Фармацевти, які стають героями. Щодня.

Війна змушує людей ставати героями.
Ірина Василівна в 17 років пішла працювати фасувальником фармскладу, через рік вступила на навчання в медучилище на фармацевта.
12 років служила у радіозв’язку та санінструктором фельдшерської служби.
Закінчила 1994 р. фармакадемію за фахом фармація.
Після військової служби у 2003 році прийшла працювати до ЦРА м. Харків завідувачкою аптеки, де й працює досі.
Під виття сирени щодня ходить 5 км пішки на роботу. 5 км. назад додому.
Того дня Ірина прийшла на роботу до 8:00, як завжди. Того дня прилетіло по її району, у її будинок… тоді загинуло 6 людей. Рівно о 15.00 вона завершила роботу. Все точно за графіком з 8-15 (комендантська година з 16). Не закрила і не пішла. Вона просто працювала і допомагала підібрати потрібні препарати всім, кому вони були потрібні… тільки о 15:00 вона закриє аптеку. І піде до свого будинку, в який сьогодні прилетів снаряд.
Наступного дня вона прийшла знову в аптеку перед 8:00, пішки під виття сирен.
Завжди за першим столом, допомагаючи всім кому потрібна її допомога.
Низький уклін до землі!

За інформацією Юлії Клименюк https://www.facebook.com/kvitka.kh/posts/2654311524713053

War makes ordinary people to become heroes.
Irina Vasylivna at the age of 17 went to work as a packer of the pharmaceutical warehouse, a year later she entered the medical school to become a pharmacist.
For 12 years she served in the radio and sanitary instructor of the paramedic service.
She graduated from the Pharmaceutical Academy in 1994 with a doctoral degree in pharmacy.
After military service in 2003, she came to work in the Central Regional Pharmacy in Kharkiv as the head of the pharmacy, where she still works.
Under the howl of a siren, she walks 5 km to work every day. Then 5 km back home.
That day Irina came to work until 8:00, as usual. That day missiles flew to her home, 6 people died in her house. Exactly at 15.00 she finished work. Everything is exactly on schedule from 8-15 (since curfew starts at 16). Did not close and did not leave. She just worked and helped dispencing the right medicines for everyone who needed them… Only at 15:00 she will close the pharmacy. And she will go to her house, where missiles hit today.
The next day she came to the pharmacy again before 8:00, on foot while sirens are howling.
Always at the reception desk, helping everyone who needs her care.
Low bow to the ground!

Source and credits: Julia Klymenyuk, https://www.facebook.com/kvitka.kh/posts/2654311524713053