Блажієвська Олеся, клінічний провізор, м. Чернівці

Загальний фармацевтичний стаж 13 років, з них 3 роки працювала фармацевтом, 3 роки займала посаду клінічного провізора районної лікарні, 2 роки працювала провізором першого столу, з 2012 року по даний час є власником Аптеки № 1.

Пані Олесю, як Ви вибрали свою професію ?

Жодного разу я не сумнівалась у виборі даної професії. Фармація завжди була частиною мого життя, вона передалась мені генами від мами. Я живу цим, я в ній справжня.

Якось так випадково склалось, що саме зараз, напередодні зустрічі з моїми однокурсниками, у мене з’явилась можливість висвітити свої думки, ідеї та деякі переживання. Це ніби як аналіз пройдених 10 років кар’єрної роботи.

Стрімкий ріст фармації в цілому за останні роки показав уже і свої плюси і мінуси. Як такого дефіциту ліків немає, ринок насичений різними препаратами, аптеки перетворились на привабливі крамниці з хорошим сервісом і зустріти їх можна на кожному кроці, що ніби давало б споживачу гарантію якоїсь фармацевтичної захищеності. Та чи це так насправді? А хто як не ми, провізори, можемо дати правдиву відповідь на ці питання. Кожен з нас знає всі ті «гнилі місця» фармацевтичної галузі з якими треба боротись, але не на всі, нажаль, ми можемо вплинути.

В чому Ви вбачаєте «Ахілесову п’яту» фармацевтичної професії ?

Основна причиною всіх «БІД» фармацевтичної професії – це байдужість її утримувачів (носіїв) на нехтування фармацевтичної справи переважною кількістю роботодавців та бізнесменів від фармації. Тому сьогодні я хочу звернути увагу всіх на наш людський ресурс – на наш фармацевтичний професіоналізм (!!!), який залежить лише від нас, від нашої людськості та професійної свідомості. Можна роками вивчати на високих рівнях проблему стійкості до антибіотиків, але якщо кожен працівник аптеки не почне споживачу доступно доносити інформацію про шкоду САМОЛІКУВАННЯ, ця та подібні проблеми так і будуть залишатись в стадії вивчення.

Нам треба відійти від масового маркетингу який міцно вкорінився у фармацевтичний бізнес і повернутися до нашого прямого обов’язку – КОНТРОЛЮ ЗА ВІДПОВІДАЛЬНИМ ВЖИВАННЯМ ЛІКІВ. Ми маємо не лише на словах казати, що хочемо в Європу, а робити реальні перші кроки на зустріч до неї. Використовувати та переймати досвід сусідніх європейських країн де культура надання фармацевтичних послуг на досить високому рівні. Припинити безконтрольний відпуск рецептурних ліків, не можна за основу лікування брати лише слова медичних представників, які навіть не мають медичної освіти, не перевищувати свої можливості і надавати споживачу фармацевтичну допомогу в межах своєї компетентності відповідно до протоколів провізора та фармацевта. Ці та інші прості методи допоможуть поступово відновлювати втрачений ланцюг охорони здоров’я. Бо фармацевт завжди був, є і буде членом медичної команди.

Що на Ваш погляд необхідно зробити, щоб аптека відповідала основному її завданню як закладу охорони здоров’я ?

Основною метою аптеки є – захистити благополуччя пацієнта, шляхом забезпечення населення ліками хорошої якості, доказової безпечності та високої ефективності. А також контроль за раціональним використання лікарських засобів, під час якого ми, фармацевти та провізори, маємо слідкувати щоб пацієнти отримували лікарські препарати суто! по їх клінічних показниках, в конкретних дозах, певний доказовий курс – не більше і не менше.

Фармацевт та провізор має нести відповідальність за пацієнта так само як і лікар. На сьогоднішній день уже мало знати лише назву лікарського засобу та відпустити його. Аптекарю необхідно провести фармакотерапію та повністю нести відповідальність за якість та результат лікування.

Не можливо в вузі отримати всі знання і опиратися лише на них під час своєї професійної діяльності. Постійне навчання і самовдосконалення повинно бути основою нашого життя.

Фармацевт і аптека поступово втрачають довіру в споживача. Тому нам треба сказати СТОП, і перейти до конкретних дій та рішень щодо відновлення нашого місця в сфері охорони здоров’я.

Ці зміни потребують великих зусиль та емоцій. Нажаль, зараз багато з нас не бачать себе колегами, а сприймають один одного як конкурента – і це теж одна із величезних проблем, яка потребує обговорення та вирішення. Важко щось зробити на одинці, але об’єднавшись ми зможемо подолати багато бар’єрів та перешкод. Давайте не будемо байдужими!!! Сьогодні час змін в системі охорони здоров’я, а фармація є її невід’ємною частиною. Давно напевне вона (фармація) не стикалась з такими труднощами, але разом з тим і не мала таких можливостей. Для себе я нещодавно відкрила громадську організацію «Всеукраїнську фармацевтичну палату», головні ідеї якої є дуже близькими мені по духу. Тут немає бізнесменів та чиновників, які за часту закривають очі на реальні проблеми життя, а на передову виставляють лише прибутки, тут об’єднання професіоналів, яким дійсно не байдуже слово ФАРМАЦІЯ. Звісно що більшість аптек – це комерційні структури, які мають приносити дохід, і я також підтримую цю позицію, адже хороший прибуток забезпечить спеціаліста хорошою зарплатою, покращить рівень його життя та дасть сили і час на самовдосконалення. І тут в мене зразу назріває питання сьогоднішньої нездорової конкуренції аптек, які знову ж таки гальмують розвиток фармації, бо не їхня кількість і не настільки ЕКОНОМ ЦІНА ліків покращить здоров’я населення, а саме професіоналізм усіх учасників фармації має бути рушійною силою по досягненню нашої мети. Тому саме фармацевтична палата висвічує та відстоює багато проблем фармацевтичної професії, захищає своєю професійною позицією інтереси пацієнта, та згуртовує однодумців, вирішує різні фахові питання. Це організація до якої варто і необхідно прислухатись, звертатись за порадою та разом з якою необхідно робити таку потрібну всім нам фармацевтичну реформу!!!

Хочеться завершити таким висловом: Почніть робити, те що потрібно! Потім робіть те, що можливо. І незабаром Ви побачите – що зробили НЕМОЖЛИВЕ.