Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про фармацевтичне самоврядування

Цей Закон визначає правові засади формування та функціонування системи професійного фармацевтичного самоврядування, а також встановлює засади взаємовідносин організації професійного фармацевтичного самоврядування з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються у такому значенні:

1) професійне фармацевтичне самоврядування – гарантоване державою право провізорів і фармацевтів самостійно вирішувати питання професійної діяльності, мати власну самоврядну професійну організацію і здійснювати делеговані повноваження в межах, визначених законодавством;

2) самоврядна професійна організація провізорів та фармацевтів – вид об’єднання професійних учасників фармацевтичної діяльності, створеного шляхом самоорганізації провізорів та фармацевтів, що працюють в аптечних закладах, медичних закладах, а також в наукових установах та закладах фармацевтичної освіти з метою впровадження засад професійного самоврядування відповідно до повноважень, визначених законодавством та статуту об’єднання;

3) фармацевтична палата – вид єдиної самоврядної професійної організації провізорів та фармацевтів, засновниками та членами якої є провізора та фармацевти – працівники аптечних закладів, медичних закладів, а також в наукових установ та закладів фармацевтичної освіти, яка в установленому порядку набула відповідного статусу передбаченого цим Законом;

Стаття 2. Право на фармацевтичне самоврядування

1. Провізори та фармацевти, що працюють в аптечних закладах, медичних закладах, а також в наукових установах та закладах фармацевтичної освіти мають право бути членами фармацевтичної палати, вільно вступати до такої організації та виходити з неї, брати участь в її діяльності на умовах та в порядку визначених статутом та цим Законом.
2. Професійне фармацевтичне самоврядування здійснюється через фармацевтичну палату, яка для виконання цих завдань створює свої органи.

Стаття 3. Законодавство України про фармацевтичне самоврядування

1. Дія цього Закону поширюється на діяльність фармацевтичної палати, а також на відносини, що виникають між фармацевтичною палатою та органами державної влади, органами місцевого самоврядування у межах їх повноважень визначених законодавством, іншими фізичними і юридичними особами.
2. Дія цього Закону не поширюється на об’єднання громадян, які створені відповідно до інших законів України, крім зазначених у частині першій цієї статті.
3. Визначення “фармацевтична палата” та похідні від нього можуть використовувати лише та організація, яка створена і діє відповідно до цього Закону.

Стаття 4. Мета професійного фармацевтичного самоврядування

1. Метою професійного фармацевтичного самоврядування є об’єднання на професійній основі зусиль провізорів та фармацевтів, а також працівників наукових установ та закладів фармацевтичної освіти для реалізації покладених на них цим Законом прав і обов’язків, сприяння підвищенню їх професійного рівня і надання методичної допомоги, представництво професійних інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, в тому числі на підприємствах, установах організаціях, а також захисту інтересів фізичних та юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості провізорів та фармацевтів при виконанні службових обов’язків.
2. Основними завданнями професійного фармацевтичного самоврядування є:

1) забезпечення представництва і захисту прав та законних інтересів членів фармацевтичної палати у відносинах з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими фізичними та юридичними особами;

2) забезпечення представництва у засіданнях колегіальних органів Міністерства охорони здоров’я України інших центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони здоров’я, їх структурних підрозділів, органів місцевого самоврядування;

3) сприяння та організаційне забезпечення ведення Реєстру провізорів та фармацевтів України в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України;

4) участь у формуванні та реалізації галузевої політики держави на фармацевтичному ринку, регулюванні економічних, соціальних, трудових відносин;

5) здійснення експертизи проектів законів та інших регуляторних актів і нормативних документів центральних органів державної влади України та їх структурних підрозділів щодо фармацевтичної діяльності;

6) співробітництво з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими фізичними та юридичними особами;

7) сприяння поширенню професійних знань та досвіду провізорів та фармацевтів, а також присвоєнню або підтвердженню їх кваліфікаційних категорій;

8) внесення пропозицій з питань: ліцензування, акредитації та сертифікації при здійсненні фармацевтичної діяльності, а також визначення критеріїв підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації провізорів та фармацевтів, атестації провізорів та фармацевтів;

9) участь у розробці і дотримання правил та стандартів, а також етичних норм професійної діяльності з урахуванням вимог чинного законодавства;

10) розвиток співробітництва з іноземними і міжнародними самоврядними професійними організаціями провізорів та фармацевтів та їх об’єднаннями.

3. Фармацевтичній палаті для максимально ефективного виконання своїх завдань щодо захисту і представництва прав та законних інтересів своїх членів можуть бути делеговані окремі повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділ II. ЮРИДИЧНИЙ СТАТУС ФАРМАЦЕВТИЧНОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Стаття 5. Засади професійного фармацевтичного самоврядування

1. Професійне фармацевтичне самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності та незалежності органів фармацевтичного самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів фармацевтичного самоврядування у господарську діяльність учасників фармацевтичного ринку.
2. Керівний склад постійно діючого органу фармацевтичної палати, керівник та заступники керівника виконавчого органу, керівники структурних підрозділів, керівник юридичної служби фармацевтичної палати не можуть перебувати у трудових відносинах у фармацевтичних або аптечних закладах та прямо або опосередковано бути пов’язаними відносинами контролю з членами організації;

Стаття 6. Правовий статус Фармацевтичної палати

1. Фармацевтична палата є недержавною некомерційною професійною організацією зі статусом юридичної особи, створеною шляхом самоорганізації провізорів та фармацевтів, що працюють в аптечних закладах, медичних закладах, а також в наукових установах та установах фармацевтичної освіти, яка отримала відповідний статус на підставі критеріїв визначених цим Законом та якій можуть бути делеговані окремі повноваження в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з метою забезпечення реалізації завдань професійного фармацевтичного самоврядування.
2. З метою захисту своїх прав і законних інтересів, прав і законних інтересів своїх членів, а також захисту інтересів фізичних та юридичних осіб від можливого заподіяння їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості провізорів та фармацевтів при виконанні службових обов’язків, фармацевтична палата може брати участь з правом дорадчого голосу в роботі колегіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони здоров’я та їх структурних підрозділів, органів місцевого самоврядування.
3. Пропозиції та висновки фармацевтичної палати щодо проектів законів, регуляторних актів та нормативних документів мають дорадчий характер і заслуховуються органами державної влади відповідного рівня і галузевого профілю до прийняття цих документів.

Стаття 7. Порядок визнання статусу самоврядної професійної організації провізорів та фармацевтів

1. Всеукраїнські громадські організації провізорів та фармацевтів, що працюють в аптечних закладах, медичних закладах, а також в наукових установах та установах фармацевтичної освіти, які претендують на визнання їх статусу єдиної самоврядної професійної організації провізорів та фармацевтів як “фармацевтична палата”, повинні відповідати таким критеріям:

– мати у всіх областях України та місті Києві (крім тих територій, що визнанні тимчасово окупованими територіями України та районів проведення антитерористичної операції) свої відокремленні підрозділи;

– членами організації є виключно фізичні особи, а саме провізори та фармацевти, що працюють в аптечних закладах, медичних закладах, а також в наукових установах та установах фармацевтичної освіти і які безпосередньо представлені в цій організації.

2. Порядок визнання статусу самоврядної професійної організації провізорів та фармацевтів на конкурсній основі і обсяг делегованих повноважень встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділ ІІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 грудня 2015 року.
2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування Закону України “Про фармацевтичне самоврядування”:

– відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

– привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

– забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Голова Верховної Ради України